нагороджувати

нагороджувати
I -ую, -уєш, недок., нагороди́ти, -роджу́, -ро́диш, док., перех.
1) Давати на-городу кому-небудь. || Висловлювати подяку, виражати задоволення, схвалення, виявляти. прихильність у нагороду за що-небудь.
2) перен. Віддячувати, відплачувати комусь за що-небудь.
3) перен., розм. Наділяти кого-небудь чимось небажаним, неприємним. || Давати певну назву (перев. негативну).

II -ую, -уєш, недок., нагороди́ти, -роджу́, -ро́диш, док., перех., розм.
1) Будувати, ставити що-небудь у великій кількості.
2) тільки док., перен. Наговорити або написати багато беззмістовного, нерозумного і т. ін. Нагородити дурниць.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Поможем решить контрольную работу

Смотреть что такое "нагороджувати" в других словарях:

  • нагороджувати — див. нагородити I …   Словник синонімів української мови

  • нагороджувати — 1 дієслово недоконаного виду віддячувати нагороджувати 2 дієслово недоконаного виду будувати; наговорити багато беззмістовного, нерозумного розм …   Орфографічний словник української мови

  • нагородити — I див. нагороджувати I. II див. нагороджувати II …   Український тлумачний словник

  • давати — даю/, дає/ш; мин. ч. дава/в, дава/ла, дава/ло; наказ. сп. дава/й; недок., да/ти, дам, даси/, дасть; дамо/, дасте/, даду/ть; мин. ч. дав, дала/, дало/; наказ. сп. дай; док. 1) перех. Передавати від однієї особи до іншої. || Надавати в чиєсь… …   Український тлумачний словник

  • нагороджуваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до нагороджувати …   Український тлумачний словник

  • нагороджування — я, с. Дія за знач. нагороджувати I …   Український тлумачний словник

  • нагороджуватися — уюся, уєшся, недок. 1) Одержувати в нагороду що небудь. 2) пас. до нагороджувати I …   Український тлумачний словник

  • надгороджати — а/ю, а/єш, недок., надгороди/ти, джу/, ди/ш, док., діал. Нагороджувати …   Український тлумачний словник

  • преміювати — ю/ю, ю/єш, недок. і док., перех. Нагороджувати премією …   Український тлумачний словник

  • присвоювати — юю, юєш, недок., присво/їти, о/ю, о/їш, док., перех. 1) Робити що небудь чуже своєю власністю; привласнювати. || Видавати що небудь чуже за своє. Присвоювати владу. || заст. Сприймати, засвоювати. || рідко. Робити що небудь своєю постійною… …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»